Легенди та перекази про річки та озера Рівненщини

Навколо нас щедрий та різноманітний природний світ. Рівненська область багата на голубі річки та озера, лісові масиви, серед яких можна знайти дійсно мальовничі та казкові місця. Рівненщина – край швидкоплинних рік та прозорих озер, давніх, аж сивих легенд народної мудрості, розповідає сайт rivne.name

Легенди та перекази про річки та озера рідного краю

Секрети Нобеля

На півночі Рівненщини розкинулось велике і дуже мальовниче озеро Нобель, у воді якого, можна завжди побачити блакитне небо. У сонячні дні воно вражає своєю голубизною, а під час дощів стає сірим та нагадує відблиск сталі. Дуже часто це озеро сповивається густим туманом, від якого і отримало теперішню свою назву. Мабуть, німці-тевтони, які деякий час там господарювали, так його назвали. Нобель в перекладі з німецької означає туман. Колись на півострові стояла велична фортеця Нобель, яка захищала землі від ворожих нападів. Детальніше тут.

В тій місцевості часто відбувалися битви з литовцями та племенами ятвягів. В кінці XIII століття ятвяги були остаточно розгромлені тевтонами, які захопили частину їх земель. Проте, незадовго до своєї руйнації ятвяги спробували зруйнувати фортецю Нобель. Проте влітку їм це не вдалося зробити. Вони вирішили напасти на неї взимку, коли озеро вкривається міцною кригою. Штурм твердині відбувся в січні. Залога Нобеля відважно оборонялася, а ввечері вступала в рукопашний бій з ворогом. Боротьба тривала аж до пізньої ночі. На зміну сонцю поле бою освітив місяць.

Втомлені та знесилені ятвяги зрештою почали відступати. Та раптом сталося найстрашніше. Лід, який нагрівся вдень від сонця, не витримав вагу воїнів, тріснув та провалився разом з ними. Ви думаєте, що бій закінчився? А, ні. І досі на дні озера чути брязкіт зброї і крик людей. Бій триває і вдень, і вночі. Проте все це можна почути саме в нічний час, коли човном виплисти на середину озера. Але мало хто відважиться на це. Мовляв, Нобель вправно береже свої секрети, і щоб ні одна душа не почула відлуння запеклої битви вкривається густим, непрохідним туманом і котить височенні хвилі, які неможливо човном подолати.

Річка Устя

Жила колись роботяща та вродлива дівчина Устя. Закохався у неї панич Юрко. Та любила дівчина не багатого, а простого хлопця Андрія. Одного дня Устя зустріла Юрка, коли йшла по воду. Він зробив їй пропозицію руки і серця. Однак, вона промовчала. Через деякий час панич засилає сватів. Дівчина напоїла всіх гостей джерельною водою, яка для «недругів» стала отрутою. Отруївся і батько Юрка. Панич розізлився та наказав відправити Андрія до війська, а дівчину втопити у річці. З тих пір ріка зветься Устя.

Біле озеро

Існує дві легенди походження назви водойми. Жив колись пан зі своєю панянкою. Були вони дуже багаті. Вони проживали у місті, яке знаходилося там, де нині водойма.

Жінка пана була дуже злою чаклункою. Недалеко від міста протікала маленька річка. Одного дня пан пішов до річки та й втопився. Жінка сказала всім, хто витягне її чоловіка з водойми, тому дасть багато грошей. За те, що пан загинув, відьма стала проклинати це місце. Раптом земля почала валитися. Коли все завершилося на місці міста утворилося велике озеро, яке нині називається Білим.

Інша легенда: було це дуже-дуже давно. Йшов Христос з Петром дорогою, де зараз знаходить ся Біле озеро. А над стежкою було село.

Зайшли вони до однієї хати, та подарила їх. Зайшли вони до другої хати, та не подарила. Пішли вони з тієї хати. Йдуть вони, а за ними вже почала вода литися. Говорять, що потім тарілки спливали. Вода затопила все село. І так стало Біле озеро.

Річка Горинь

Було це тоді, коли на наш край напали монголи. Хан захопив ту місцину, де нині протікає річка Горинь та взяв у полон багато вродливих дівчат. Серед них була струнка красуня, яку звали Горинню. Завойовник одразу примітив дівчину та захотів зробити ї своєю коханкою. Коли слуги привели її до хана, вона зарізала його ножем. Дівчину одразу ж закатували. Разом з тим, молодик Случ зібрав однодумців, наздогнав ворогів, аби визволити кохану. Однак, не судилося, бо ворожі сили в кілька разів були більшими.

Коли вбили Случа, то струмки його крові та його коханої Горині злилися воєдино, а намісці злиття утворилася річка, яку назвали на честь сміливої дівчини Горинь.

Чорне озеро

Було це дуже давно. Жили в цьому краї працьовиті та чудові люди. Та одного разу прийшла біда на Русь. Війська татар перетворювали села на руїни. Жінки, дівчата та діти тікали в глибину лісу, щоб не потрапити в полон до татар. Проте, завойовники привезли з собою пташок-сойок. Тільки вони побачать людину, одразу кричать. Татари одразу ж чули крик та без жодної краплі жалю вбивали старих, дітей, знущалися над дівчатами.

Одного дня татари вирішили заночувати в лісі. Та раптом матінка-земля застогнала, задрижала та поглинула ворога. На тому місці утворилося озеро. Вода аж почорніла від ворожої сили. З тих пір люди стали називати це озеро Чорним. Пройшло багато віків, а назва так і зберіглася до наших днів. Хоча, нині, вода у водоймі є чистою, проте і в сонячні дні вона прохолодна, ніби нагадує про ті лихі часи.

Річка Ревуха

Існує дві версії походження назви річки Ревухи. В сиву давнину, коли всі жили у мирі та злагоді, раділи сонячним променям, дощу. Проте трапилася над селом страшна буря з сильним дощем та вітром. Селом нісся брудний потік каламутної води, який зносив на своєму шляху все: будинки, людей, худобу, нищив дерева, кущі. Все ревло та стогнало.

Люди похилого віку говорили, що настав кінець світу. Смерч приніс багато сліз та нещасть. Та коли все стихло, люди побачили на березі річку. Це була дочка страшного потоку. Місцеві мешканці назвали її Рехувою в пам’ять про загиблих людей.Друга версія. Було це в той час, коли чумаки в Крим по сіль їздили. Коли вони поверталися з півдня, то так натомилися, що стали погано слідкувати за волами. Тварини рухалися повільно. Та раптом  на передніх підводах вони стали йти швидше, а потім навіть бігли так, що не можна було їх стримати. А все тому, що вони почули шум води. Вони так бігли, що не могли зупинитися. В результаті, вони впали в глибоке та стрімке джерело та й втопилися там. Очевидці розповідали, що це було страшне видовище. Те джерело клекотіло великим ревом ще декілька днів. Саме з того джерела витікала річка, яку місцеві мешканці прозвали Ревухою, бо навіть від її води було чути рев волів.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.