Рівненщина – край із багатим різноманіттям світу флори та фауни. Тут є багато цікавих місць, де можна відчути єднання з природою. Але навіть на Рівненщині не кожному випадає нагода зустрітися зі справжнім оленем у дикій природі, а побачити цю величну тварину просто на вулицях населеного пункту – взагалі фантастика. Проте мешканцям невеликого селища Зарічне, що на півночі Рівненщини, пощастило. Історія оленя Бориса, який став улюбленцем місцевих жителів та зіркою соцмереж, вражає та нагадує про важливість дбайливого ставлення до природи, пише rivne.name.
Початок гарної дружби
Дивовижну історію оленя Бориса, чи, як його ласкаво кличуть мешканці Зарічного, Борька, розповів мисливствознавець Руслан Христюк. Саме він колись привіз сюди цього шляхетного красеня.
Понад двадцять років Руслан Христюк пропрацював у місцевому лісгоспі, а мрія розвести оленів на Зарічненщині давно його не полишала. Чоловік консультувався з цього приводу з експертами, але його відмовляли від цього задуму. Усі як один запевняли, що на території Рівненської області достатньо лосів, і не варто створювати їм конкуренцію. Пан Руслан вагався до 2017 року, поки в Україні не ввели мораторій на відстрілювання лосів – тоді чоловік остаточно вирішив, що час здійснювати давню мрію. Мисливствознавець розповів, що лосів у лісгоспі на Рівненщині чимало, більше хіба що в Чорнобильській зоні. Тому він вважає заборону на відстріл невиправданою та необдуманою.
Насамперед через те, що тварини шкодять врожаю на городах місцевих мешканців. Окрім того, без діагностичного відстрілу, за умови, що його здійснювати комплексно і правильно, популяція лосів не буде здоровою.
Пан Руслан мав власне мисливське угіддя, тож вирішив не гаяти часу на довгі роздуми і взявся разом з однодумцями облаштовувати вольєр. Площа вольєру становила сім гектарів. Потім чоловік придбав 14 вагітних самок, які, як виявилося згодом, вагітними не були, – чоловіка ошукали. Тому у 2018 році він поїхав на Волинь за самцем – так і познайомився з Борькою. Вже в перший рік Борис успішно покрив самок, і на світ з’явилося десятеро оленят. Наступного сезону самець знову дав потомство.
Із вольєра на волю
Деякий час Борис жив у вольєрі, доки не трапилася ситуація, після якої Руслан відпустив його на волю.
Сталося це взимку, коли випало багато снігу. Чоловік приїхав у вольєр вночі і його зустрів сполоханий Борька. А на снігу Руслан побачив вовчі сліди й одразу зрозумів, що сюди пробрався хижак. Жертвою вовка стала одна з олениць.
Того дня чоловік вирішив звільнити з вольєра всіх тварин, бо знав, що вовк обов’язково прийде знову. На волі ж оленів йому буде впіймати набагато важче. Тієї ночі Борис пішов і зник на дев’ять місяців, тому мисливствознавець вже вирішив, що його вбили браконьєри. Проте згодом олень все-таки повернувся.
Руслан Христюк розповів, що якось привіз харчі тваринам у вольєр, адже час від часу олені приходили сюди за звичкою, щоб підживитися. І раптом чоловік побачив неподалік самця – величного красеня з великими рогами. Руслан не був упевнений, що то Борька, але покликав його навмання. Звір, почувши знайому кличку, нахилив голову набік і подивився одним оком з-за паркану на Руслана, – це була наче сцена з кіно. Він покликав оленя ще раз, і той вже сміливо підбіг до нього. Чоловік згадує, що був дуже щасливий у той момент, ніби побачив свою дитину після довгих років розлуки. Наступного дня Борис знайшов домівку Руслана за слідами його машини. З того часу у дворі чоловіка завжди стоїть відро зі смаколиками для шляхетного звіра. Борька швидко став улюбленцем місцевих мешканців.
Руслан Христюк про утримання тварин
Сказати, скільки точно оленів живе у Рівненській області, Руслан Христюк не може, але припускає – близько ста голів. Сюди мігрують звірі з Білорусі, Волині та сусідньої Дубровиці. Поголів’я пана Руслана збільшувалось завдяки самцям з навколишніх лісів і, хоча тварини живуть у дикій природі, чоловіка вони не бояться. Коли він бачить їх у лісі, неодмінно зупиняється, щоб “поспілкуватись” і пригостити чимось смачненьким. Якось пану Руслану вдалося побачити одночасно 27 оленів. А зустрітися з Борисом нескладно: достатньо лише набрати повні жмені кукурудзи та покликати благородного звіра. Чоловік запевняє – якщо олень поруч, то неодмінно завітає, щоб поласувати улюбленим смаколиком.
Пан Руслан зізнався, що прогодувати взимку ціле поголів’я оленів – складне завдання. Він навіть не вирощує для себе жодних овочів на городі, бо все засіває кукурудзою. Завдяки їй звірі добре нарощують білкову масу, – це ситний та смачний корм для оленів. Також чоловік засіває поле площею сім гектарів навколо вольєра, виготовляє спеціальні годівниці для тварин – загалом, робить усе для комфортного життя оленів у Зарічному.
На рік диким звірам треба десятки тонн кукурудзи, хоча б дві тонни сіна, двадцять-тридцять тонн гарбузів. З останнім простіше, тому що люди часто просто викидають гарбузи. І це не враховуючи смаколиків для тварин: моркви, яблук, ріпи, буряків. Щорічно утримання тварин обходиться приблизно в 400 тисяч гривень.
Кмітливій гість з лісу
Борис часто навідується до лісгоспу в Зарічному. Тут для тварин є всі умови, а взимку, коли б’ють морози, вони можуть зігрітися на лежанках з тирси. Хоч ліси навколо обладнані відеокамерами, Руслан Христюк хвилюється, що оленів можуть вбивати браконьєри. Чоловік поділився, що навряд чи сам колись зміг би вбити оленя. Через те, що він виростив цих тварин, у нього з ними сформувався особливий зв’язок. Пан Руслан скаржиться, що суспільству бракує мисливської культури. Метою полювання має бути не знищення популяції, а навпаки, її збільшення. Не всі знають, що не можна чіпати самку чи дитинча, і стріляють в усе, що рухається. Мисливствознавець сподівається, що колись цей підхід у полюванні зміниться на краще.
Проте Руслана лісові мешканці не бояться, однак й чужинців до себе не підпустять. Але не Борис – цей гордий красень вважає себе ледь не господарем Зарічного. Він є частим гостем селища, місцеві часто помічають його на вулицях. Жителі Зарічного до нього вже звикли, а у туристів поява оленя викликає справжнє захоплення. Вони вишикуються в чергу, щоб зробити з ним фото на пам’ять, та підгодовують Борьку ласощами. А він – ще той гурман. Особливо олень Борис любить яблука та груші, а згодом розсмакував і тюльпани. Відтоді страждають квіткові клумби зарічненців.
Пан Руслан розповів один цікавий випадок, який показує, наскільки Борис розумний та кмітливий звір. Якось чоловік відігнав своє авто до товариша на ремонт. Через деякий час товариш зателефонував Руслану й попросив його терміново приїхати. Як з’ясувалося, Боря якимось чином відшукав авто, прийшов туди і нікого не підпускав до транспорту, аж поки Руслан не приїхав і не насипав йому зерна. Лише коли олень наївся, він пішов геть. З того часу у чоловіка завжди в машині трохи смаколиків для таких непередбачуваних ситуацій.
Олень Борис з Рівненщини прославив Зарічне на всю Україну. Взимку 2023 року у соцмережах стало вірусним відео, де олень прогулюється селищем із синьо-жовтою стрічкою на рогах. Подібних відео та фото з Борисом – сотні. Вони збирають тисячі вподобайок та захоплених коментарів, а деякі прихильники красеня спеціально приїжджають на Рівненщину, щоб познайомитися з ним. Місцеві мешканці дуже люблять Борю, завжди мають для нього ласощі і не бояться його гладити. Попри те, що герб цього краю прикрашає лелека як типовий представник місцевої фауни, дуже ймовірно, що з часом там буде красуватися шляхетний олень Борис.
