В українській культурі болота асоціюються з чимось моторошним та смертельним. Однак якщо відійти від міфології і дивитися на факти, стає очевидним, яку величезну користь болота приносять екосистемі. Вони відіграють настільки значну роль у природі, що кожного року другого лютого у світі відзначають День водно-болотних угідь. Торфовища запобігають пожежам, регулюють клімат і є домівкою для багатьох видів рослин, тварин та мікроорганізмів. Проте за радянських часів болота Рівненщини опинилися на межі зникнення через масштабні осушення. Про те, чому болота настільки важливі для людства, розповів Михайло Франчук – фахівець Рівненського природного заповідника, пише rivne.name.
Значення боліт для екосистеми
На Рівненщині є чотири водно-болотні угіддя, які формувалися протягом тисяч років. До них входять торфово-болотний масив Переброди, болотний масив Сира Погоня, болотний масив Сомине у Сарненському районі та болото Коза-Березина у Вараському районі. Ці території входять до Рівненського природного заповідника, який є найбільшим “болотним” заповідником в Україні.
Михайло Франчук розповів, що болота мають важливе значення для регулювання процесів водообміну та підтримання балансу вологи. Нестача вологи спричиняє втрату типових ландшафтів. Також небезпеку становлять пожежі, які відбуваються через недостатню зволоженість боліт. Фахівець згадав великі пожежі 2015 та 2019 років, коли на Рівненщині горіли болота.
Через масштабну меліорацію, тобто осушення боліт, яка відбувалася у Радянському Союзі, Рівненщина могла втратити майже всі торф’яні масиви. Ці заходи проводилися з метою звільнення територій під сільське господарство. Михайло розповів, що у ході меліорації планували знизити рівень ґрунтових вод, адже баланс болота безпосередньо залежить від цього рівня. Таким чином, мільйони гектарів на Поліссі осушили, а за осушеними територіями практично не доглядали. Болота поступово заростали деревною рослинністю, чагарниками та адвентивними та інвазивними видами рослин.
Михайло Франчук поділився, що болото виконує як функцію поглинання вуглецю, так і може ставати джерелом його викидів, якщо порушується екосистема. Коли екосистема болота перебуває в належному стані, вуглець акумулюється у моховому шарі. Під час пожеж торф вигорає до значних глибин, через що вуглець, що накопичувався у моху, потрапляє в атмосферу. Також виділяються й інші шкідливі сполуки, зокрема метан.
Михайло зауважив, що болота потрібні як людям, так і тваринам. Це унікальні екосистеми, до яких не варто наближатися, як, наприклад, до африканських саван зі стадами тварин чи до джунглів. Це місце, де природа не потребує втручання людини.
Болота допомагають утримувати хімічні речовини від викидів в атмосферу, а також підтримують баланс вологи, щоб не страждали сільські угіддя. На Поліссі деякі місцеві мешканці виживають завдяки ресурсам, які дає болото, збираючи дикорослі ягоди: чорницю, брусницю та журавлину.
Михайло Франчук зазначив, що якщо зникнуть болота, разом із ними ми втратимо значну кількість аборигенних болотних видів тварин. У лісо-болотних комплексах Рівненського природного заповідника мешкають понад дві тисячі видів тварин, серед яких є як безхребетні, так і хребетні тварини.
Коли зникнуть болота
Михайло розповів, що, на жаль, процес зникнення торф’яних масивів невідворотній. Людина може лише уповільнити його або втратити екосистеми дуже стрімко. На думку експерта, у збереженні боліт допомогли б відновлення гідрологічного режиму й перекриття меліоративних каналів, але глобальні кліматичні зміни все одно позначаються на їхньому стані.
Однак для частини аграрного сектору осушення боліт може здаватися перевагою, адже окремі землі стають придатними для обробітку та вирощування південних агрокультур.
