Гідропарк

Гідропарк — рукотворні озера на Усті, які Рівне будувало собі до ювілею

Гідропарк не намагається бути ботанічним садом чи ландшафтним шедевром — це чесна радянська зона відпочинку кінця 1980-х, зроблена там, де меліорація перетворила річку Устя на низку тихих плес. Вербові береги, бетонні плити вздовж води, латаття на мілині, рибалки з вудками на світанку й мозаїчний Нептун, який дивиться на все це вже майже сорок років. Поруч — міський стадіон і вузькоколійка дитячої залізниці, одна з небагатьох в Україні, що дожили до наших днів. Останніми роками парк повільно оживає: собачий майданчик, нове освітлення, оновлений оглядовий майданчик біля ротонди — і плани, у яких Рівне бачить себе містом на воді.

Родзинки

• Мозаїчний Нептун із русалкою — головний скульптурний символ парку роботи рівненського художника Леоніда Форсюка, викладений смальтою по бетону.
• Велетенський крокодил — друга культова мозаїка Форсюка; за початковим задумом усередині мали бути трубки, щоб рептилія «лила крокодилячі сльози», але на це не вистачило ані часу, ані коштів.
• Дитяча залізниця — вузькоколійка 1949 року, що йде вздовж Усті на 2,1 кілометра з тепловозом ТУ2-137 і вагонами польського виробництва; у межах реконструкції, розпочатої 2025-го, тут планують окрему зупинку «Гідропарк».
• Головне озеро — водойма площею близько 6,3 гектара із середньою глибиною близько двох метрів, замуленим дном і бетонними плитами по берегу.
• Латаття на мілинах — влітку окремі затоки суцільно вкриваються білими квітами, і це найфотогенічніший куточок парку.
• Ротонда й оглядовий майданчик — точка, з якої видно все плесо; саме звідси почалося нинішнє оновлення території.

Що всередині

Гідропарк — це передусім вода й береги: озеро з протоками, вербові насадження, доріжки вздовж плес і кілька зон, які місто добудовує вже в наші дні. Спортивна складова тут завжди була сильною через сусідство зі стадіоном, а розважальна — через залізницю, тож парк живе одразу в кількох режимах.

• Основне озеро з мілководними затоками й острівцями рослинності.
• Прогулянкові доріжки вздовж берега з лавками й новим енергоощадним освітленням.
• Бетонні мозаїчні скульптури 1980-х — Нептун із русалкою, крокодил, квіткові дерева й риби.
• Обладнаний майданчик для вигулу собак — перша черга нинішньої реконструкції.
• Дитячий простір, який оновлюють паралельно з оглядовим майданчиком.
• Колія дитячої залізниці, що проходить парковою смугою вздовж річки.

Чим зайнятися і для кого

• Рибалки — озеро глибше й тихіше за саму Устю, дно рівномірно замулене, а вербові береги дають затінені точки на цілий день.
• Родини з малими дітьми — поїздка вузькоколійкою плюс оновлений дитячий простір роблять із візиту повноцінну програму на пів дня.
• Собачники — окремий обладнаний майданчик, якого в цій частині міста бракувало роками.
• Бігуни — рівний берег без перепадів висот і бігові доріжки, закладені в проєкт оновлення.
• Любителі радянського монументального мистецтва — мозаїки Форсюка це рідкісний випадок, коли паркова скульптура кінця 1980-х дожила до наших днів у впізнаваному вигляді.
• Ті, хто шукає тиші поруч із центром — за кількасот метрів від міської магістралі берег озера дає майже заміську акустику.

Як дістатися і практичне

Гідропарк лежить західніше центру Рівного, на річці Усті, приблизно за два з половиною кілометри від головної площі — пішки це близько півгодини неквапом. Найпростіший орієнтир — міський стадіон, який стоїть упритул до парку: до нього ходить більшість міських маршруток центрального й західного напрямків, дорога займає 10–15 хвилин. Другий спосіб дістатися влітку — дитячою залізницею, яка проходить парковою смугою вздовж річки. Вхід на територію вільний і цілодобовий, огорожі немає, кас теж. На прогулянку берегом із оглядом мозаїк закладайте годину-півтори, з поїздкою вузькоколійкою й дитячим майданчиком — три-чотири години. Парковка є з боку стадіону, але у дні матчів і масових заходів вона забита; місто планує її розширювати. Воєнні реалії: у парку встановлюють відеоспостереження, але укриттів на самій території немає — за сигналом тривоги виходьте до найближчої житлової забудови; в області діє комендантська година, тому вечірні прогулянки плануйте з запасом; зйомка стадіону та інфраструктурних об’єктів небажана.

Коли відвідати

Весна тут найшвидша: щойно сходить крига, на воду повертаються качки, верби беруться першою зеленню, а рибалки займають місця вздовж усього берега. Літо — сезон латаття й тіні: у липні мілини вкриваються білими квітами, вузькоколійка возить дітей майже щодня, а найкомфортніші години — до одинадцятої ранку й після шостої вечора. Осінь дає найкращі кольори: жовті верби, дзеркальна вода без брижі й довгі вечірні тіні від мозаїчних скульптур — це найтихіший і найфотогенічніший сезон. Зима перетворює парк на графіку: голі берези й верби, замерзле плесо, порожні доріжки; з 2025 року з’явилася додаткова причина приїхати саме взимку — уперше за понад сімдесят п’ять років на дитячій залізниці запланували зимові рейси.

Цікаво знати

Річка, на якій стоїть парк, старша за всі назви, під якими її знали. Найдавніша письмова згадка про неї датована 11 березня 1495 року й виявлена істориком Тарасом Годуном у Литовській метриці — там річка записана як «Осьвиця». У луцькій ґродській книзі 1572 року вона фігурує як «Осьвиці», на російських картах 1801–1804 років — уже як «Оствиця», і лише згодом закріпилася сучасна форма «Устя». У середньовіччі річка була значно ширшою, з болотистими берегами: нею сплавляли ліс і поташ, а заболочена долина слугувала природною перешкодою для татарських загонів.

Міжвоєнне двадцятиліття, коли Рівне було повітовим містом Волинського воєводства Другої Речі Посполитої, змінило річку більше, ніж будь-яке інше століття. У 1920-х Устя текла крізь місто подвійним руслом: потік розділявся в районі нинішньої центральної забудови й знову зливався за Успенською церквою. Праве русло польська міська влада поступово засипала протягом 1920-х — до 1935 року, а ліве переформували в 1932–1935 роках. Саме тоді річка з природного водотоку почала перетворюватися на керований канал; радянська меліорація довершила справу, і сьогодні лише короткий відрізок Усті зберігає щось схоже на первісний вигляд.

Сам гідропарк — плід кінця радянської доби. Облаштування зони відпочинку приурочували до 700-річчя Рівного, для чого влада мала встановити фонтан, прокласти доріжки, висадити дерева й прикрасити територію декоративною скульптурою; будівництво міського гідропарку завершили 1986 року, і штучні озера на руслі Усті стали улюбленим місцем відпочинку рівнян. Мозаїчні скульптури спроєктував і виконав рівненський художник Леонід Форсюк, який працював на художньо-виробничому комбінаті Рівненщини. Задум був значно ширшим за реалізоване: планувалися міні-скульптури хвиль і риб, декоративне каміння та водна механіка, зокрема трубки, крізь які бетонний крокодил мав «лити крокодилячі сльози». Через брак часу й бюджету ансамбль лишився незавершеним. Ще давніший сусід парку — дитяча залізниця, збудована в 1948–1949 роках у повоєнній хвилі таких об’єктів; перший поїзд пройшов вузькоколійкою 9 травня 1949 року, і за час її роботи залізничну справу тут опанували близько тридцяти тисяч дітей. Нині гідропарк переживає чергове оновлення: збудували майданчик для вигулу собак, ставлять енергоощадне освітлення й відеоспостереження, оновлюють оглядовий майданчик біля ротонди й дитячий простір. У ширших планах, які просував депутат Роман Денисюк, парк ділять на три сектори — дитячий, спортивно-екстремальний із розширенням скейт-боулу та культурний із відкритою сценою, а до води хочуть додати прокат човнів і сапсерфінг.

Поради відвідувачу

• Ідіть проти годинникової стрілки від ротонди — так мозаїки трапляються в найвигіднішому світлі, а сонце не б’є в об’єктив.
• Влітку беріть репелент: близькість води й замуленого дна означає комарів у вечірні години, особливо в затоках із лататтям.
• Розклад дитячої залізниці сезонний і залежить від перебігу реконструкції колії — перевіряйте його заздалегідь, якщо їдете саме заради поїздки.

Питання й відповіді

Гідропарк — це озеро чи річка? І те, й інше: це система штучних озер, створених у руслі річки Устя. Вода тут глибша й майже не проточна, тому за відчуттям це саме озеро, хоча формально — зарегульована ділянка річки.

Хто автор мозаїчних скульптур? Рівненський художник Леонід Форсюк, який працював на художньо-виробничому комбінаті Рівненщини. Йому належать Нептун із русалкою, велетенський крокодил, квіткові дерева й риби.

Коли з’явився парк? Будівництво міського гідропарку завершили 1986 року, а задум був приурочений до 700-річчя Рівного.

Чи можна тут купатися? Обладнаного пляжу з рятувальним постом у гідропарку немає, дно замулене, а якість води в Усті нижче за течією оцінюють як низьку. Купання тут не рекомендоване — плани міста передбачають очищення водойми, але це перспектива, а не поточний стан.

Чи працює дитяча залізниця? Так, вузькоколійка діє з 1949 року. У 2025-му розпочали реконструкцію колії у дві черги, з перейменуванням станції та створенням транзитної зупинки біля зони відпочинку, а також уперше запланували зимові рейси.

Що тут із рибалкою? Це одна з популярних міських точок для аматорської ловлі: озеро глибше за річку, дно рівномірно замулене, берег укріплений плитами, а вербові куртини дають зручні затінені місця.

Чи зручно з дитячим візком? Уздовж основних берегових доріжок — так; на бічних стежках і біля води покриття місцями розбите, тому маршрут краще тримати ближче до оглядового майданчика.

Скільки часу закладати? Годину-півтори на прогулянку берегом із оглядом мозаїк; три-чотири години, якщо додати поїздку вузькоколійкою й дитячий майданчик.