Більшість з нас вражають і зачаровують холодні пейзажі величної Антарктиди у телепередачах, фільмах, на світлинах. Це завжди здавалося чимось недосяжним. Проте на Рівненщині є люди, які присвячують життя науці і вирушають досліджувати далекі острови. Серед таких сміливих особистостей – Тетяна Баглай, уродженка Здолбунова. Досліджувати природу Антарктики було її давньою мрією, яку їй вдалося втілити, пише rivne.name. І цей шлях був надзвичайно захопливим.
Тетяна Баглай – біологиня з мрією
Тетяна Баглай народилася і виросла у Здолбунові. Потім вона поїхала на навчання до Житомира, а згодом продовжила навчання у Харкові. За плечима у відомої здолбунівчанки три вищих освіти – фармацевтична, педагогічна й управлінська. Крім того, у 2023 році вона отримала додаткові компетентності у Рівненському центрі ПТО ДСЗ.
Тетяна Баглай встигла попрацювати в аптеці, викладачем, була підприємцем, але її серце завжди гріла одна велика мрія – стати учасницею наукової експедиції в Антарктиді. Вона готувалася до цього все життя, і 11 березня 2024 року разом із командою вирушила з Києва на станцію “Академік Вернадський”, де впродовж року досліджувала морський планктон. В Україну вона повернулася 4 квітня 2025 року.
Біологиня розповіла, що ця експедиція потребувала від неї дуже кропіткої роботи, коли доводилося збирати всі свої вміння, навички та проходити декілька етапів відбору. Крім того, що треба бути професіоналом у своїй справі, необхідно мати відмінне здоров’я, вміти готувати їжу, володіти корисними навичками, які стали б у пригоді за екстремальних умов.
У ході підготовки до експедиції Тетяна Баглай навчилася у Рівному керувати дроном, пройшла тренінг з медичної допомоги і оволоділа навичками водіння моторного човна.
Робота, побут та розваги в Антарктиці
Вирушала в експедицію Тетяна з командою з Києва і зізналася, що шлях до станції “Академік Вернадський” був дуже довгим та складним, переважно через повномасштабну війну, яка зупинила рейси літаків. Тож спочатку вони їхали з Києва до Варшави автобусом, звідти летіли до Парижа, а потім літаком через Атлантику до столиці Чилі — Сантьяго. Далі три години літаком з Сантьяго до міста Пунта-Аренас, і нарешті там група дослідників пересіла на науково-дослідне судно “Ноосфера” – криголам.
Першим, що побачила Тетяна Баглай відразу по прибутті в Антарктику, великий напис “Слава Україні” просто біля пірсу. Поряд майорів український прапор, і бачити ці рідні символи за тисячі кілометрів від Батьківщини було дуже приємно. Здолбунівчанка зауважила, що спочатку не могла повірити, що опинилася на острові Галіндез. Все здавалося сном або паралельною реальністю, але Тетяна дуже швидко включилася в роботу, щоб якісно продовжити дослідження, які почалися ще до неї.
В обов’язки Тетяни Баглай на станції входило відбирати проби та зразки планктону, здійснювати первинну обробку. Також вона проводила хімічний аналіз води у моніторингових точках та налаштовувала обладнання, що було розташоване на островах. Це обладнання досліджувало мікрокліматичні умови, у яких проростають рослини Антарктики.
Тетяна жила у кімнаті разом із колегою, а лабораторія, де вона працювала, була просто навпроти її кімнати. Це було дуже зручно – прокинувся, вмився і вже на роботі. А ось до тривалості дня і ночі на острові Галіндез довелося звикати. Станція, на якій працювала біологиня з Рівненщини, не розташована за полярним колом, тому там не було класичної полярної ночі чи полярного дня. Взимку сонце над горизонтом піднімалося зовсім трішки, тому вдень було лише три-чотири години денного світла. Тетяна розповіла, що це зовсім мало, тому вона намагалася за цей період виконати максимально багато вуличної роботи під час виходів у море, потім працювала в лабораторії. А влітку сонце майже не заходило за горизонт, тому ніч можна було легко сплутати з днем.
Тетяна Баглай поділилася, що на станції був кухар Назар, який намагався готувати звичні українцям страви з чилійських або південно-африканських продуктів – інших на острів не доставляли. За рік дослідниця засумувала за зеленим салатом та свіжими овочами – цього у раціоні полярниці бракувало.
Біологиня розповіла, що найбільше їй подобалося спостерігати за тваринами Антарктики. Пінгвіни, морські котики, касатки, кити – світ фауни там справді дивовижний.
Вільний час на станції Тетяна та її колеги проводили по-різному. Хтось йшов до бару, щоб поспілкуватися, хтось грав у більярд, хтось у дартс, деякі слухали музику на вінілових платівках. Часто науковці збиралися великими компаніями, грали в “UNO” чи “Мафію”.
Про наукові експедиції
Тетяна Баглай зауважила, що будь-яку науку треба популяризувати, адже вона – рушій прогресу. Дуже часто люди не розуміють, що тих благ, якими вони користуються і до яких звикли, не було б без науки. Щоб підтвердити якусь гіпотезу та знайти для неї практичне застосування, іноді потрібні сотні років, а це – плідна робота не одного покоління науковців.
Тетяна вважає, що люди мають знати, чому бюджетні гроші йдуть на Національну академію наук України, а з неї – на інші інститути.
Експедиція для здолбунівчанки пройшла доволі швидко і комфортно, їй навіть не дуже хотілося збирати речі додому. Вона поділилася, що залюбки повторила б цей досвід.
