Пагорб слави

Пагорб Слави — меморіальний комплекс, а не парк для відпочинку

Це варто сказати одразу: Пагорб Слави — не звичайна зелена зона, а меморіальний архітектурно-скульптурний комплекс площею понад шість гектарів, до складу якого входять парк «Перемоги», алея «Памʼяті» та сам пагорб із гранітним обеліском заввишки 48,5 метра. Сюди приходять не гуляти, а вшановувати памʼять — хоча прилегла паркова частина справді працює як зелена зона для мешканців сусідніх кварталів. Комплекс переживає найглибшу трансформацію за свою історію: радянську символіку з нього демонтують, натомість зʼявляються знаки памʼяті загиблим у російсько-українській війні.

Родзинки

• Обеліск із червоного граніту — 48,5 метра заввишки, за задумом авторів він символізує прапор; це найвища меморіальна споруда Рівного й орієнтир, помітний здалеку.
• Сходи на 103 сходинки — головний підйом до монумента, який робить наближення до нього ритуальним, а не побутовим.
• Алея «Памʼяті» — прогулянкова вісь комплексу, уздовж якої за первісним проєктом мали стояти скульптурні композиції; їх так і не встановили.
• Експозиція військової техніки — під відкритим небом збереглися танк ІС-2, самохідні артилерійські установки та кілька артилерійських систем.
• Памʼятний знак загиблим під Іловайськом — відкритий у серпні 2025 року, він став новим змістовим центром території.
• Парк «Перемоги» — зелена частина комплексу з алеями та спортивними майданчиками, якою щодня користуються мешканці району.

Що всередині

Комплекс складається з трьох частин, які переходять одна в одну: паркова зона внизу, меморіальна алея посередині й пагорб з обеліском угорі. Охоронна зона займає понад шість гектарів, тож простір значно більший, ніж здається з дороги.

• Гранітний обеліск на вершині пагорба з широким оглядовим майданчиком біля підніжжя.
• Постамент, з якого у квітні 2024 року демонтували радянські скульптурні елементи.
• Алеї з деревами та лавками, що ведуть від нижньої частини до сходів.
• Майданчик із бронетехнікою та артилерією періоду Другої світової війни.
• Зелені та спортивні зони парку «Перемоги».
• Сучасні памʼятні знаки, присвячені загиблим воїнам незалежної України.

Чим зайнятися і для кого

• Родини загиблих і ветерани — це головне місце вшанування в місті, куди приходять у памʼятні дати.
• Мешканці прилеглих кварталів — паркова частина внизу працює як звичайна зелена зона для щоденних прогулянок.
• Історики й дослідники — комплекс є наочним прикладом того, як змінюється меморіальна політика: частину символів демонтовано, частину додано вже в наш час.
• Школярі та студенти — техніка просто неба й масштаб обеліска роблять місце наочним матеріалом для екскурсій.
• Ті, хто піднімається сходами заради краєвиду — з вершини пагорба відкривається панорама східної частини Рівного.
• Спортсмени-аматори — 103 сходинки давно використовують як тренувальний майданчик.

Як дістатися і практичне

Комплекс розташований на східній околиці Рівного, біля виїзду в бік Києва, приблизно за три-чотири кілометри від центру. Найзручніше добиратися міськими автобусами й маршрутками східних напрямків — зупинка розташована безпосередньо біля території. Автомобілем сюди їхати просто: обеліск видно здалеку, а біля підніжжя є місце для стоянки. Вхід вільний і цілодобовий, огорожі немає, освітлення часткове. На огляд самого меморіалу вистачить сорока хвилин, на повний обхід із парковою частиною — півтори години. Врахуйте підйом: 103 сходинки нагору роблять маршрут непростим для людей з обмеженою мобільністю, обхідних пологих доріжок мало. Під час повітряної тривоги перебувати на відкритому пагорбі не варто — це найвища точка в окрузі; укриття шукайте в капітальних будівлях житлової забудови поруч. Ввечері діє комендантська година.

Коли відвідати

Навесні комплекс найлюдніший: у памʼятні дати початку травня сюди приходять тисячі людей, а схили пагорба зеленіють раніше за міські газони. Улітку паркова частина дає затінок, а з вершини найдалі видно — саме тоді сюди піднімаються заради панорами. Осінь — найкращий час для тихого візиту: людей мало, дерева на алеї «Памʼяті» дають глибокий колір, а гранітний обеліск на тлі сірого неба виглядає особливо строго. Взимку сходи можуть бути слизькими, зате комплекс стає майже безлюдним, і масштаб споруди сприймається найгостріше.

Цікаво знати

Рішення про спорудження монумента ухвалили ще постановою ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 14 лютого 1957 року, але від задуму до відкриття минуло майже три десятиліття. Саме будівництво тривало десять років, і завершити проєкт у повному обсязі так і не вдалося. Монумент Вічної Слави відкрили 7 травня 1985 року — до 40-річчя перемоги у Другій світовій війні. Авторами комплексу були архітектор Юрій Москальцов і скульптор Василь Винайкін. Домінанта — обеліск із червоного граніту заввишки 48,5 метра у формі прапора; біля нього стояла восьмиметрова бронзова композиція з трьох фігур — воїна, партизана й дівчини, а нижче — триметровий барельєф із вісімнадцятьма постатями, що зображали присягу, наступ і визволення. За первісним проєктом під скульптурою мали облаштувати два музейні зали, а вздовж меморіальної алеї — додаткові скульптурні композиції; нічого з цього не збудували. Протягом наступних десятиліть комплекс поступово втрачав елементи: зникли літак-винищувач Су-7Б і 160-міліметровий міномет, указ про нагородження області орденом Леніна разом із самим орденом, перелік радянських військових частин, що воювали тут у 1941–1944 роках, зірка Героя Радянського Союзу та ніша вічного вогню з написом поета Роберта Рождественського. Найбільша зміна сталася у квітні 2024 року, коли з постаменту демонтували барельєф і фігури радянських воїнів. А в серпні 2025 року на території відкрили памʼятний знак на честь загиблих воїнів під Іловайськом — і це задало комплексу новий сенс: від радянського меморіалу перемоги він переходить до памʼяті про війну, яку Україна веде сьогодні.

Поради відвідувачу

• Плануйте підйом сходами з запасом сил: 103 сходинки — це серйозна висота, і пологих обхідних шляхів майже немає.
• Взимку й після дощу сходи слизькі, тримайтеся поручнів і взувайтеся відповідно.
• Це меморіал, а не місце для пікніка: гучні компанії й розваги тут недоречні, особливо в памʼятні дати.

Питання й відповіді

Це парк чи меморіал? Насамперед меморіальний архітектурно-скульптурний комплекс. Паркова частина — парк «Перемоги» — прилягає до нього й справді працює як зелена зона, але головний зміст території меморіальний.

Яка висота обеліска? 48,5 метра. Він виконаний із червоного граніту, і за задумом авторів його форма символізує прапор.

Коли відкрили монумент? 7 травня 1985 року, до 40-річчя перемоги у Другій світовій війні. Будівництво тривало десять років, а рішення про спорудження ухвалили ще в лютому 1957-го.

Хто автори комплексу? Архітектор Юрій Москальцов і скульптор Василь Винайкін.

Що сталося зі скульптурами радянських воїнів? У квітні 2024 року барельєф і фігури демонтували з постаменту в межах перегляду радянської меморіальної спадщини.

Чи є на території сучасні памʼятні знаки? Так. У серпні 2025 року тут відкрили знак на честь загиблих воїнів під Іловайськом.

Скільки сходинок веде до монумента? Сто три. Саме цей підйом формує головне враження від меморіалу, і саме через нього маршрут складний для маломобільних відвідувачів.