Екстремальний туризм – це один із видів туристичного відпочинку, який так чи інакше пов’язаний з ризиком. Це найбільш небезпечний вид туризму, мета якого полягає в тому, аби подолати свій страх, відчути драйв та приплив адреналіну та отримати нові незабутні емоції. Розрізняють водний, наземний, гірський, повітряний та екзотичний екстремальний туризм, пише rivne.name.
Як відомо, в Україні є чимало місць для активного та екстремального відпочинку. Такий вид дозвілля розвинений в гористій місцевості Закарпаття, Івано-Франківщини, Львівщини. Екстремальні водні сплави здійснювалися на річках Черемош, Прут, Тиса. До екстремального туризму в Україні відносяться тури в зону відчуження Чорнобильської АЕС. А який стан екстремального туризму на Рівненщині? З якими викликами та проблемами стикався цей вид дозвілля в нашій області? В матеріалі спробуємо дати відповіді на ці запитання.
Екстремальний туризм – який він?
Отже, екстремальний туризм – це найбільш драйвовий вид відпочинку, який пов’язаний з ризиком. Окрім ризику в екстремальному туризмі часто присутні фізичні та психологічні навантаження. Тож, такий вид дозвілля вимагає хорошої фізичної форми, сміливості, психологічної стійкості.
Туристи-екстремали відправляються в найнебезпечніші та найекзотичніші місця планети. Це можуть бути неприступні скелисті гори, бурхливі річки, каньйони, печери, арктичні або спекотні пустелі, непролазні джунглі тощо.
Окрім цього, заради отримання нових відчуттів та подолання страху, екстремали спускаються в закинуті шахти, досліджують копальні, кар’єри та інші об’єкти людської діяльності. Цікавлять любителів екстриму і зони техногенних катастроф, як-от Чорнобильська АЕС.
Рівненщина не для екстремального туризму – міф чи правда?
Часто можна було почути твердження, що Рівненщина не для екстремального туризму. Мовляв, все через те, що на території нашої області немає високих гір, які могли б приваблювати любителів гірського екстремального туризму, немає пустель, териконів, повноводних бурхливих рік, як-то Дністер чи Тиса.
Чимало жителів Рівненщини вважали, що якщо і шукати місця для екстремальних подорожей, то точно не в межах області. Бо у нас, мовляв, «нема на що подивитись».
Чи справді так? Чи можливо ми володіємо недостатньою кількістю інформації, або ж і зовсім не знаємо про цікаві куточки нашого краю, які можуть ідеально підійти для туристів-екстремалів. Тож, розглянемо далі відомі та маловідомі місця Рівненщини, які мають потенціал для розвитку екстремального туризму.
Руїни та привиди Тараканівського форту
Так, Тараканівський форт відомий багатьом. Без перебільшення, це одна із туристичних візитівок Рівненщини. Ця пам’ятка фортифікаційного мистецтва XIX століття розташована на околиці села Тараканів, що на Дубенщині. Тараканіський форт – це одне з наймістичніших та таємничих місць не лише Рівненщини, а й всієї України.
Форт був побудований у другій половині XIX століття для охорони кордонів Російської імперії. Будівництво цього об’єкта було завершено у 1890 році. Оглянути зведений форт приїздили члени імператорської родини Олександра III. Високим гостям показали добре укріплений комплекс площею 4 га та висотою 6 метрів, потужну систему підземних ровів та сучасну на той час інфраструктуру.
В роки Першої світової війни форт взяли під контроль австрійські війська, однак під час Брусиловського прориву влітку 1916 року, російські військові частини вибили з цих укріплень австрійців. Вбитих австрійських солдат було поховано поблизу форту. В результаті бойових дій під час Першої світової війни форт зазнав суттєвих руйнувань.
У 1920 році тут розташовувалася польська армія, яку під час польсько-радянської війни намагалися вибити війська більшовицького генерала Семена Будьонного. У 1941 році гітлерівці після того, як окупували Рівненщину, облаштували тут склад боєприпасів. У повоєнні роки територію форту зайняли підрозділи НКВД.
Диво фортифікаційного будівництва минулих століть з року в рік приваблювало тисячі туристів звідусіль. Місцеві жителі називали форт місцем привидів. Розповідали, що після заходу сонця тут можна почути голоси, постріли зброї, побачити дивні тіні. Вважається, що то душі загиблих солдат не можуть знайти спокій. Ці моторошні розповіді і приваблювали до форту любителів полоскотати собі нерви.
Також туристів-екстремалів Тараканівський форт приваблював своїми підземними тунелями. Розповідали, що колись в цих підземеллях нацисти проводили секретні військові експерименти. Однак каземати та підземні ходи тут варто досліджувати з обережністю, пам’ятаючи про колодязі-пастки. В таку екстремальну подорож варто відправлятися лише з досвідченим екскурсоводом!
Соколині гори та Марининсько-Устянські граніти
Ландшафтний заказник «Соколині гори» – чудове місце для екстремального туризму. Це мальовниче місце знаходиться на території Березнівщини між селами Більчаки та Губків. Статус заказника «Соколині гори» отримали у 1983 році. Його площа становить 510 га.
Ця місцевість доволі скелиста – окремі скелі тут досягають висоти понад 25 метрів. А от на найвищій скелі – Князь-горі, висотою близько 70 метрів, розташовані руїни Губківського замку. Ця місцевість з року в рік приваблювала туристів, які не бояться висоти та готові долати урвисті скелі.
А от любителів водного екстриму приваблювала річка Случ. Територією заказника «Соколині гори» Случ протікає звивистим непрямим руслом. Береги річки тут високі та скелясті, місцями Случ має бурхливу течію. На дні річки чимало каміння та валунів. Саме такі особливості русла Случа на території «Соколиних гір» приваблювали любителів екстремальних річкових сплавів на спеціальних плотах, байдарках і катамаранах.
Є на території Рівненщини і невеликі печери та улоговини. Їх можна віднайти на території геологічного заказника «Марининсько-Устянські граніти». Розташований заказник в межах Березнівщини та Кореччини, вздовж правого та лівого берегів річки Случ.
Високі гранітні кручі заказника з печерами та улоговинами мають не лише наукове значення, а й туристичне.
До слова, обидва заказники вирізняються видовою різноманітністю царства рослин і багатим тваринним світом.
Фосфатні та крейдяні гори
Наприкінці 2010-х років популярною туристичною локацією Рівненщини, пов’язаною з певними ризиками, стали фосфогіпсові терикони підприємства «Рівнеазот», більш відомі, як фосфатні гори. Вони знаходяться поблизу села Рубче, що неподалік від Рівного. Помилуватися високими білосніжними горбами штучного походження з темно-зеленим озером, з року в рік приїздили сотні охочих.
З чим пов’язані ризики? Фосфогіпс вважається малонебезпечним відходом хімічної промисловості, тому якоїсь серйозної небезпеки для людини перебування на цих штучних териконах не становить, однак для довкілля фосфогіпс шкідливий.
У свою чергу Крейдяні гори, що розташовані в селищі міського типу Клевань, що поблизу Рівного, абсолютно не шкідливі ні для людини, ні для довкілля. Це довга гряда крейдяних пагорбів, що простягнулася на декілька десятків кілометрів у національному природному парку «Дворічанський».
Гори не надто високі, тому відвідувачі цієї локації, могли з легкістю на них піднятися та помилуватися неймовірними краєвидами. Цікаво, що кожна гора має свій образ: одна нагадує вулкан, інша – схожа на чиюсь голову. Деякі з крейдяних гір мають печери з довгими коридорами. А ще поблизу знаходиться озеро Безодня – так його прозвали місцеві жителі. Кажуть, що воно не має дна.
Нелегальні бурштинові копальні
Місця півночі Рівненщини, де раніше в легальний та частіше в нелегальний способи добували бурштин, мають всі шанси стати місцем для екстремального туризму. На місцях видобутку сонячного каменю утворилися штучні озера, зокрема, відомим є «Голубе озеро» в селищі міського типу Клесів, що на Сарненщині. Також після себе старателі лишили гектари пустель з деінде високими піщаними пагорбами.
У 2020 році колишні бурштинові копальні в Клесові почали перетворювати на туристичний об’єкт. На початку 2020-х років піщані пустки, які виникли на місці лісів після «бурштинової лихоманки», стали місцем для катання на квадроциклах.
Крім згаданих локацій, чудовими місцями для екстремального туризму на Рівненщині були базальтові стовпи (Костопільщина), величезний гранітний кар’єр в згаданому Клесові, урочище «Зіньків камінь» (Здолбунівщина).
Проблеми розвитку екстремального туризму в області
Станом на початок 2020-х років розвиток екстремального туризму в Рівненській області стикався з цілою низкою викликів та проблем. Зокрема, недостатнім фінансуванням галузі туризму, місцями низьким рівнем розвитку інфраструктури та обслуговування, занедбаним станом туристичних об’єктів та територій, поганим транспортним сполученням. Екстремальний туризм на Рівненщині потребував інвестицій. Часто він підтримувався та популяризувався лише зусиллями небайдужих активістів. Однак згадані проблеми потребували комплексних рішень.
Втім, долучитися до популяризації екстремального туризму на Рівненщині міг кожен турист-екстремал – неважливо професіонал чи любитель. У цифрову епоху XXI століття це було зробити доволі легко. Достатньо було фото чи відео в мережі Інтернет з подорожі, аби певна локація почала користуватися шаленою популярністю. Як, наприклад, це сталося з Фосфатними горами.
Цікаві та екстремальні місця Рівненщині варті, аби про них говорили, а ще варті того, аби їх відвідували.
