Рівненський автомобільний ремонтний завод існує майже 80 років. Пік продуктивності підприємства прийшовся на 80-ті роки XX століття. Потім кількість замовлень від держави зменшувалась, штат скорочувався й авторемзавод поступово перетворився на збитковий, пише сайт rivne.name.
Заснування підприємства та його діяльність за часів радянської влади
Автомобільний ремонтний завод з’явився у Рівному у серпні 1947 року. Та заснований був він у Львові місяцем раніше. Підприємство спочатку називалося «113-й автомобільний ремонтний завод». Його через місяць перемістили на територію військового містечка №2 у місті Рівне.
Підприємство спеціалізувалося на ремонті вантажних автомобілів. З 1985 по 1986 рік там працювали близько 800 людей. У цей період завод виготовляв нестандартне обладнання на замовлення Міністерства оборони СРСР. Щомісячно на заводі здійснювався ремонт близько 200 вантажівок, понад тисячі агрегатів та близько 600 двигунів. Цей період буд найпродуктивнішим в історії підприємства.
Авторемзавод після проголошення незалежності України
У 1991 році підприємство отримало назву «Рівненський автомобільний ремонтний завод». Воно було передане у відання Міністерства оборони України.
Державних замовлень завод отримував мало. Підприємство займалося ремонтом автобусів, освоїло випуск господарських товарів народного споживання.
У 1999 році авторемзавод внесли до переліку підприємств військово-промислового комплексу України, які звільнили від сплати земельного податку. Та ці міри не вберегли підприємство від фінансових проблем.
У 2005 році було створене державне господарське об’єднання «Техвоєнсервіс». До складу концерну, управління якого належало Міністерству оборони України, входило 21 підприємство. Рівненський автомобільний ремонтний завод був одним з них.
Восени 2006 року у підприємства лишилося 2 замовники:
- Луцький автомобільний завод, який закуповував деталі для автобусів «Богдан»;
- львівський завод «Автонавантажувач», що замовляв мости для вантажних автомобілів.
Чисельність працівників рівненського авторемзаводу на той момент скоротилася до 260.
На початку 2008 року підприємство було спроможне:
- виготовляти запчастини до ЗІЛ-130, ЗІЛ-131, стенди для ремонту та випробування агрегатів і вузлів автомашин ЗІЛ, парко-гаражне обладнання;
- виконувати ремонт двигунів ЗІЛ-130, ЗІЛ-131, «Урал-375», ГАЗ-24 та агрегатів автомашин ЗІЛ-130, ЗІЛ-131 та УАЗ;
- модернізувати вантажівки ЗІЛ та автобуси;
- виконувати капітальний ремонт автомашин (ЗІЛ-130, ЗІЛ-131, ЗІЛ-157, ГАЗ-2410, ГАЗ-3102, УАЗ-452, УАЗ-469, УАЗ-3151), автобусів (ЛАЗ, ПАЗ, КАВЗ і «Ікарус»), а також пожежних машин на базі ЗІЛ;
- надавати послуги військово-технічного призначення (навчати технологіям ремонту авто ЗІЛ, відряджати бригади фахівців з ремонту вантажівок).
12 вересня 2008 Юрій Іванович Єхануров, який на той час обіймав посаду міністра оборони України, заявив, що вантажівки ЗІЛ-131 більше не будуть закуповуватися для Збройних сил України. Це рішення погіршило становище рівненського підприємства, яке 3 місяцями раніше почало продавати своє майно для погашення боргів.
Весною 2009 рівненський авторемзавод потрапив у перелік підприємств, які є злісними боржниками з виплати заробітної плати. У листопаді того року сума боргу складала 4,7 млн гривень.
Під час судового розгляду, який відбувся у грудні 2009 року, було встановлено, що головною причиною заборгованості підприємства є невиплата Міністерством оборони України 14,5 млн гривень. Після цього заборгованість частково була погашена. Та в серпні 2010 року керівництво заводу повідомило, що Міноборони не виплатило рівненському підприємству понад 10 млн гривень. Ця сума була нарахована за збереження на території заводу техніки Збройних сил України.
У 2010 році Міністерство оборони України не уклало жодного контракту з авторемзаводом. Сума заборгованості підприємства, штат якого скоротився до 200 працівників, зросла до 7,5 млн гривень.
У 2011 році завод був включений до складу концерну «Укроборонпром». Територію підприємства використовували лише як стоянку для зберігання техніки Міноборони, якою не користувалися.
Потреба у послугах Рівненського автомобільного ремонтного заводу з’явилася після початку війни у східній частині України. Влітку 2014 підприємство було залучене до виконання військового замовлення. Рівненська обласна адміністрація виділила 200 тисяч гривень на ремонт техніки 2-го батальйону територіальної оборони. Та господарсько-економічне становище підприємства залишалося у незадовільному стані. Рівненські депутати навіть зверталися до Президента України Порошенка та уряду країни з проханням врятувати авторемонтний завод, але проблема так і не була розв’язана.
9 грудня 2020 року Кабінет міністрів України передав завод у відання Фонду державного майна України. У 2023 підприємство разом з рівненським спиртзаводом, ветдільницею, ДП «Рівнеторф» та іншими об’єктами Рівненщини почали готувати до аукціону з приватизації.
Невдала спроба продати підприємство
Роботи на Рівненському автомобільному ремонтному заводі призупинилися понад 10 років тому. Проте за ним закріплено понад 50 працівників. Їм нараховується заробітна плата, яку фактично люди не отримують.
10 квітня 2023 року відбулися торги, на яких за право придбати рівненський авторемзавод змагалися 3 компанії: 1 волинська та 2 київські. Стартова ціна становила 308 тисяч гривень, але під час аукціону сума збільшилась у 8 разів. ТОВ «Комбінат будівельних матеріалів» віддав 2,5 млн гривень за Рівненський автомобільний ремонтний завод. Згідно з даними ресурсу «YouControl», компанія, яка перемогла в аукціоні, виготовляє бетонні вироби для будівництва.
Керівник ТОВ «Комбінат будівельних матеріалів» Ростислав Харченко казав, що основною метою придбання авторемзаводу у Рівному є отримання прибутку. Нові власники об’єкта планували здавати в оренду приміщення підприємства. Якщо це не приноситиме бажаного доходу, то шукатимуть покупців, які запропонують вигідну ціну.
Киянам рівненський авторемзавод дістався з боргом 40 млн гривень, з яких 8 млн — заборгована заробітна плата працівникам підприємства. Однією з умов продажу Рівненського автомобільного ремонтного заводу було зобов’язання покупців погасити борги. Та нові власники не тільки не розв’язали проблему, а погіршили ситуацію. Заборгованість перед бюджетом зросла до 18,8 млн гривень, а перед працівниками підприємства — до 11,7 млн гривень. Господарський суд Рівненської області на прохання Рівненської обласної прокуратури анулював договір та повернув авторемзавод у власність держави.
Станом на кінець 2024 року проводиться інвентаризація майна Рівненського автомобільного ремонтного заводу. Після закінчення цього процесу Фонд державного майна України матиме можливість повторно продати підприємство на аукціоні, якщо не ухвалить рішення про ліквідацію авторемзаводу або якесь інше.
Рівненський автомобільний ремонтний завод на початку існування був підприємством, яке зміцнювало економіку та створювало нові робочі місця. З часом воно втратило свою значущість через економічні труднощі, скорочення державних замовлень та відсутність ефективного управління. З кінця 2024 року завод залишається обтяженим значними боргами та перебуває у невизначеному стані.
