«Правоохоронці вилучили мотопомпи у старателів», «поліція зафіксувала факти незаконного видобутку бурштину», «у жителів Рівненщини вилучили бурштин», – такими заголовками майоріли шпальти місцевих ЗМІ в середині 2010-х років. Пік «бурштинової лихоманки» на Рівненщині припав на 2015-2017 роки. Тисячі старателів на півночі Рівненщини варварськими методами кинулися видобувати бурштин. Копачі-нелегали розмивали землю за допомогою мотопомп і в такий спосіб добували «сонячне каміння». При цьому, «чорних» копачів аж ніяк не хвилював той факт, що після себе вони залишали спустошені на десятиліття ділянки лісу.
Правоохоронці намагалися перешкодити нелегальному видобутку бурштину, однак місцевих старателів це не надто зупиняло. Неодноразово доходило до сутичок, конфліктів та навіть стрілянини. Детальніше про історію «бурштинової лихоманки» на Рівненщині – читайте в матеріалі на сайті rivne.name.
Особливості рівненського бурштину
В Україні поклади «сонячного каменю» залягають в надрах Волинської, Рівненської та Житомирської областей. Зустрічається бурштин і на території Київської області, щоправда, запасів цього цінного каменю тут менше, аніж у вищезгаданих областях.
Рівненська область може похвалитися найбільшими в Україні запасами «каменю сонця». На території Рівненщини скам’яніла смола хвойних дерев залягає в так званому трикутнику, який охоплює межі Сарн, Клесова і Дубровиці. Це родовище бурштину називається Клесівсько-Дубровицьке.
За оцінками експертів, запаси дорогоцінного каменю в Клесівсько-Дубровицькому родовищі становили понад 1500 тонн. Викопна смола з цього родовища цінувалася своєю високою ювелірною якістю, прозорістю та унікальною кольоровою гамою.
Окрім цього поклади бурштину фіксувалися на території Зарічненщини, Рокитнівщини, Володимиреччини та Березнівщини.
Чим же особливий бурштин рівненського Полісся? Вчені вважають, що «сонячний камінь» на півночі Рівненщині утворився в еоценову епоху, тобто, 40 млн. років тому. Рівненський бурштин дуже подібний до балтійського за своїми фізико-хімічними властивостями. Однак, його особливість полягає в різноманітті кольорів.
За словами доктора геологічних наук, професора Віктора Мельничука, на півночі Рівненщини зустрічається бурштин від солом’яно-жовтого до червонястого кольорів. Часто смола прадавніх хвойних дерев, видобута на Рівненщині, має особливий зеленуватий відтінок.
Окрім цього, за словами науковця, на Рівненщині родовища містять великий відсоток крупнокускового бурштину. Також особливістю рівненського бурштину є його приповерхневе залягання, тоді, як на інших родовищах світу «сонячний камінь» залягає значно глибше.
А от майстри-ювеліри відзначали, що особливістю бурштину рівненського Полісся є його легкість в обробці.
Створення держпідприємства «Укрбурштин» для видобутку сонячного каменю
Про поклади бурштину на півночі Рівненщини відомо давно. До 1990-х років розробки родовищ велися кустарними методами. Після проголошення Україною Незалежності видобуток бурштину розпочався промисловим способом. Для цього було засновано державне підприємство «Укрбурштин».
Підприємство набирало на роботу працівників з-поміж місцевих мешканців. Спочатку їх очі раділи при вигляді «сонячного каміння» після промивки, однак вираз обличчя працівників швидко змінювався, коли вони дізнавалися про скромну оплату своєї праці.
Варто зазначити, що в 2000-х роках приватним бізнесам було вкрай складно отримати спецдозвіл на легальний видобуток бурштину. Для цього необхідно було пройти складну та тривалу процедуру. Загалом, у Рівненській області потрібно було подати 20 документів – всіляких погоджень та дозволів для того, аби отримати добро на легальний видобуток бурштину.
Складна процедура отримання дозволів на легальний видобуток «сонячного каменю», відсутність єдиної державної політики щодо боротьби з незаконним видобутком бурштину, корупційна складова – ці та інші причини породили розквіт нелегального видобутку цінної скам’янілої смоли на Рівненщині.
Початок «бурштинової лихоманки»
Нелегальний видобуток бурштину на півночі Рівненщини розпочався в 2014 році. До початку масового видобутку «сонячного каменю» жителі Сарненщини, Володимиреччини, Зарічненщини, Дубровиччини жили за рахунок власних господарств, збору ягід і грибів та заготівлі лісу.
Спокуса швидко розбагатіти на бурштині в обхід закону з’являлася майже у кожного жителя північних районів Рівненщини. За день успішної роботи на копанці можна було заробити більше, аніж за місяць працюючи де-небудь інакше. Не рідкістю були випадки, коли школярі замість того, аби йти до школи навчатися, долучалися до нелегального видобутку бурштину.
Варварські методи видобутку
В 2000-х роках старателі добували бурштин шляхом викопування величезної ями, завглибшки до чотирьох метрів. Оскільки, як уже згадувалося, поклади рівненського бурштину мають поверхневе залягання, в середині 2010-х років копачі-нелегали почали застосовувати інший метод – вимивання грунту за допомогою мотопомп. Вода піднімала на поверхню усе, що знаходилося під землею.
Для такої роботи бурштиношукачі одягали спеціальне рибальське обмундирування, адже часто доводилося працювати по пояс у воді. Скам’янілу смолу прадавніх хвойних дерев старателі виловлювали спеціальними сітками.
В такий спосіб відпрацьовували ділянку за ділянкою. Коли бригада старателів переміщалася на інше місце, на відпрацьовану площу приходили підлітки, пенсіонери та навіть малі діти. За допомогою сачків вони виловлювали з води бурштин, який залишився. Звичайно, цінне каміння потрапляло в руки старателів, які опрацювали ділянку першими, однак і тим, хто приходив на місце видобутку пізніше, іноді вдавалося «зірвати куш» у вигляді цінного каменю.
До слова, вартість потужної помпи в середині 2010-х років становила декілька тисяч доларів. Звичайно, не кожен міг дозволити собі придбати дороговартісний насос. Тому, бувало, що місцеві мешканці скидалися грошима та купляли одну помпу, наприклад, на десятьох людей. В такому разі працювали разом, а прибутки ділили порівну.
Заможні мешканці півночі Рівненщини могли дозволити собі купити якісну помпу та найняти бригаду працівників. За кожен день роботи наймані копачі-нелегали отримували платню. В пік бурштинової лихоманки, який припав на 2015-2017 роки, «чорні» копачі отримували від 1,5 тис. гривень в день.
Швидке збагачення
Розповіді про стрімке збагачення та розкішне життя нелегальних бурштинокопачів, аж ніяк не перебільшення. Бували випадки, коли люди ставали мільйонерами за декілька днів. Розкішні будинки та круті автомобілі в населених пунктах півночі Рівненщини в 2010-х роках перестали викликати захват та подив у будь-кого та стали звичним явищем.
Лише невелика кількість місцевих жителів намагалася розумно вкладати кошти, наприклад, у якийсь бізнес, усвідомлюючи, що бурштиновий нелегальний клондайк не назавжди.
Як же оцінювався бурштин, видобутий на Рівненщині? Вартість уламку скам’янілої смоли прадавніх хвойних дерев залежить від його віку, ваги, кольору та наявності всередині рештків рослин або комах.
За вагою «сонячне каміння» поділяється на «мінус» – вага до двох грамів, «двійки», «п’ятірки», «десятки», «п’ятдесятки», «сотки» і т.д. У розпал «бурштинової лихоманки», наприклад, кілограм «десяток» вартував понад 1 тис. доларів.
Більше, аніж копачі заробляли на бурштині посередники, яких місцеві жителі називали «перекупщиками». Вони скуповували цінне каміння у старателів та перепродували його за кордон. Переважно, в Польщу. Цінувався рівненський бурштин і в Китаї. Звичайно, перевезення бурштину за кордон без належних документів та декларування вважалося контрабандою.
Варто додати, що обсяги нелегального видобутку «сонячного каменю» в середині 2010-х років були вражаючими. За найскромнішими підрахунками експертів, щорічно старателі вимивали від 120 до 200 тонн. Тіньовий обіг коштів в сфері нелегального видобутку бурштину становив за різними підрахунками від 200 до 300 млн. доларів. Щорічно бюджет України недоотримував мільйонні суми.
«Бурштинові війни»
В розпал «бурштинової лихоманки» місцеві та всеукраїнські ЗМІ неодноразово повідомляли про бурштинові конфлікти на півночі Рівненщини. Частенько доходило навіть до стрілянини. Конфлікти виникали між самими старателями за кращу ділянку для видобутку бурштину.
Проте найчастіше конфлікті ситуації траплялися між копачами-нелегалами та правоохоронцями. Останні, борючись з нелегальним видобутком «сонячного каменю», часто влаштовували рейди, вилучали мотопомпи та інше обладнання, а також сам незаконно видобутий бурштин.
Місцеві копачі, натомість були налаштовані агресивно. Вони проганяли правоохоронців, часто словесні перепалки переходили в кидання в представників охорони правопорядку каміння, палок та навіть відкриття вогню зі зброї. У відповідь на такі дії представники поліції застосовували спецзасоби, затримували правопорушників та викликали на підмогу Нацгвардію.
«Мили і будемо мити. Це наша земля!», – попри все заявляли бурштинокопачі.
Ніде правди діти, але таке явище, як «кришування» на півночі Рівненщини теж існувало. Випадки підкупу правоохоронців бурштинокопачами були непоодинокими. Ті, отримавши хабар, закривали очі на нелегальний видобуток «сонячного каменю».
«Бурштинова лихоманка» на Рівненщині породила низку негативних наслідків, в першу чергу, екологічних. В мережі Інтернет неодноразово можна було побачити краєвиди рівненського Полісся, які радше нагадували місячні кратери або пустелю. Дивлячись на такі кадри, складно було уявити, що колись на місці понівеченої землі буяла рослинність.
