Чим відома Гощанщина? Передусім, архаїчними, збудованими на межі XIX-XX століть млинами. Адже млинарство тут має давні традиції. У згаданий період на теренах Гощанщини було щонайменше три водяних млини та ще стільки ж вітряків. На жаль, до XXI століття зберігся лише водяний Заставський млин та Красносільський вітряк. Останній є одним із найстаріших в Україні. Детальніше про історію цих споруд, які свого часу стали справжнісінькими інноваціями, читайте в матеріалі на сайті rivne.name.
Заставський водяний млин
Свою назву цей млин отримав від селища Застав’я, що недалеко від самої Гощі. Проте розташований млин у селищі міського типу Гоща. Офіційним роком появи Заставського млина вважається 1882 рік. Проте, на думку деяких дослідників, млин має набагато давніше походження і був перенесений сюди з іншого місця.
Відомо, що збудувала трьохповерховий водяний млин наприкінці XIX століття родина Валевських. Устаткування для об’єкту було привезене з Нідерландів (тодішньої Голландії).
Про те, що млин належав Валевським, свідчить дерев’яна балка для розмелювання борошна в середині споруди. На ній викарбуваний напис – прізвище власників та рік появи млина (1882) саме в цьому місці – на сучасній вулиці Заставській у Гощі.
На жаль, інформації про Заставський млин до наших днів дійшло небагато. Відомо, що згодом борошномельна споруда та палац Ленкевичів відійшли у спадок Октавії Валевській – останній з роду Ленкевичів.
Наприкінці XIX століття частина земель Октавії, включно і з млином, на 36 років відійшли під заставу поміщику Олександру Злотницькому. Більше ця земля не поверталася у власність Октавії Валевської. А після смерті Октавії Злотницький продав частину її землі полякам.
З цим навіть пов’язана містична історія. За переказами, зрідка на світанку над водоймою біля старого млина можна побачити привид жінки в білому вбранні. Говорять, що це Октавія блукає своїми колишніми володіннями, в тому числі і територією навколо млина.
Вірити в цим переказам, чи ні – це справа кожного. А ось те, що Заставський млин був своєрідною інновацією на теренах Гощанщини в XIX столітті – це доконаний факт. Принцип дії цього млина був таким, як і в решти борошномельних споруд, збудованих на воді. Для того, аби перетворити зерно на борошно млин використовував енергію води. А головним його елементом було велике водяне колесо.
Заставський млин використовувався за призначенням до початку 2000-х років. Станом на початок XXI століття цей старовинний водяний млин знаходився у приватній власності. На жаль, пам’ятка потребувала реставрації та перебувала під загрозою повної руйнації.
Красносільський вітряний млин
Як уже згадувалося, будували на Гощанщині не лише водяні млини, а й вітряні. Єдиним вітряним млином, який зберігся на Гощанщині, був Красносільський вітряк. Ця борошномельна споруда, розташована у селі Красносілля, збереглася в значно кращому вигляді, аніж Заставський млин.
Красносільський вітряк був збудований у 1895 році. Він вважається одним із найстаріших в Україні. Побудував борошномельну споруду чех Іван Клічнік. За своїм типом – це стовповий вітряк. Він має вертикальні, каркасної будови, обшиті дошками до самого низу стіни. З чотирьох кутів вітряк спирається на колодки.
Унікальність цього млина полягає в тому, що увесь його корпус разом з механізмом для розмелювання, крилами та валом обертаються залежно від вітру. У центрі нерухомої хрестовини закріплений стовп, так званий штибер – це кістяк вітряка. Довкола нього і обертається вся система.
У 2010-х роках Красносільський вітряк все ще знаходився в робочому стані. Щороку на початку осені вітряк ставав «винуватцем» захоплюючого та колоритного свята – фестивалю «Красносільські вітряки». Захід проводився з метою відродження та популяризації народних традицій, свят та місцевих обрядів. У програмі святкового дійства традиційно була екскурсія до одного з найстаріших вітряків нашої країни, який зберігся на Гощанщині.
