Рівненська область у своїх надрах має значні запаси торфу. Тут найбільший резервний фонд торфовищ в країні та найбільша площа перспективних для розвідки родовищ і ділянок, пише сайт rivne.name.
У світі видобуток та перероблення торфу є досить перспективним і високорентабельним видом діяльності.
Поклади торфу
Торф є органічною гірською породою, що утворилася в результаті неповного біохімічного розкладу відмерлих трав’яних, деревних рослин і мохів під дією грибків і бактерій за участі найпростіших дріжджів, водоростей і цвілі в умовах надмірного зволоження та нестачі кисню. Торф – перша стадія перетворення рослинної сировини на вугілля.
Геологічні запаси торфу в надрах Рівненської області перевищують 363 мільйони тонн. Проте придатні для промислового видобування, або ж балансові запаси, складають близько 180 мільйонів тонн. Решта родовищ розташовані в заказниках та заповідниках або ж є мілко покладові.
Найбільші родовища розташовані в північній частині Рівненщини. Серед них – Кремінне, Морочне, Дубняки. Менші за покладами родовища – Майдан, Верба, Ступне. Ще в регіоні розробляються невеликі торфовища в лісостеповій зоні області, переважно в заплавах річкових долин.
Торфи, що видобувають на Рівненщині, мають досить високу якість.
Альтернатива газу
Значне підвищення ціни на природний газ змушує шукати альтернативні джерела енергії. Торф є одним з таких джерел, який споживачі можуть використовувати як паливо.
Саме такий вид палива активно використовувався селянами для обігріву будинків у радянський період та у 90-х роках незалежності.
Значна частина торфових родовищ була розвідана у 50-70-х роках XX століття. З поступовою газифікацією сіл, відпала потреба у видобуванні великих обсягів торфу.
Втім, видобуток торфу в Україні залишається актуальним ще й через цінову політику, адже ціна готової продукції, в порівнянні з іншими видами палива, є досить низькою. Зростає доцільність видобутку торфу ще й через тимчасову окупацію територій в східній частині нашої країни, де зосереджені значні запаси кам’яного вугілля.
Використання вироблених земель
Поклади торфу залягають у верхньому шарі ґрунту. Видобуток цих корисних копалин здійснюють такими способами: фрезерним, гідравлічним, комбінованим, машинно-формувальним, екскаваторним.
Зрозуміло, що видобування торфу має бути правильне, де враховано запаси торф’яних покладів, а також забезпечено умови гірничотехнічної та біологічної рекультивації родовищ.
Використання земель після видобутку торфу залежить від того, яким способом здійснювалось видобування цієї породи, запасів залишеного шару породи, водного режиму тощо.
Найбільш придатними та економічно доцільними для подальшого використання у сільському господарстві є торфові родовища, на яких видобування торфу здійснюється фрезерним способом.
При цьому рекультивацію проєктують за кілька років до завершення видобутку породи.
На Рівненщині масове осушення торфових родовищ, а також багаторічне використання таких родовищ у сільському господарстві для вирощування просапних культур, спричинило мінералізацію, водну і вітрову ерозії верхнього шару покладу торфу.
Рекультивація вироблених родовищ проводиться у два етапи:
- технічний – включає планування поверхні, будівництво доріг, знищення дрібнолісся та чагарників;
- біологічний – комплекс агротехнічних і меліоративних заходів, що спрямований на відновлення родючості розроблених торфовищ.
Звісно, що родючість розроблених родовищ надто низька. Зазвичай в перші роки після освоєння таких земель потрібно вносити відповідні добрива, адже без них урожай отримати буде вкрай складно.
Осушення вироблених родовищ здійснюється мережею відкритих канав, закритим дренажем або ж поєднуючи ці два методи.
На вироблених землях зазвичай вирощують багаторічні й однорічні трави, польові, ягідні та овочеві культури.
Проблеми галузі
На жаль, в Україні відсутнє чітке бачення стратегії використання родовищ торфу.
Разом з тим, відповідно до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, скорочення вуглецю від відновлення торфових родовищ і викиди з пошкоджених торфовищ підлягають національному обліку.
Законодавство України немає чітких вимог щодо рекультивації та подальшого використання вироблених родовищ торфу.
Ще однією проблемою є передача земельних ділянок, на яких є поклади торфу, в пай для населення. Ґрунти з покладами торфу не є високопродуктивними, а ще потребують підтримання необхідного водного режиму та використання специфічної агротехніки. В результаті, такі виділені під пай ділянки використовуються неефективно, що призводить до руйнування та деградації торфовищ. А нерідко, через необережне поводження з вогнем, може виникнути займання родовищ з подальшим вигоранням великих площ породи.
З виділенням дозволів на розробку родовищ також не все гаразд. На початку 2024 року Держслужбою геології та надр України через електронний аукціон було здійснено продаж дозволу на видобування торфу на території пралісової памʼятки природи «Макове болото», що на Рівненщині.
«Макове болото» має площу 259,8 га болотистої місцевості, де ростуть багатовікові дерева, а також живуть рідкісні тварини. В межах заказника заборонено проводити вирубку дерев, збирати ягоди, гриби. Тобто на даній території заборонена будь-яка діяльність, що повʼязана з втручанням в екосистему.
Торфовища є важливими з метою збереження біорізноманіття, адже вони є домівкою для багатьох видів тварин та рослин. На цій території є багато червонокнижних видів флори та фауни.
Спеціалізованою екологічною прокуратурою Офісу Генпрокуратури в суді було досягнуто скасування рішень Держслужби геології та надр України стосовно продажу спеціального дозволу на користування надрами на території пралісової пам’ятки природи “Макове болото”.
Українським законодавством передбачено проходження процедури оцінки впливу на довкілля будь-яким проєктом, який може мати негативний вплив на природу. Проте часто такі висновки є досить суперечливими та викликають безліч зауважень у незалежних природоохоронців та науковців.
Через такого роду неузгодження, а також через законодавчі прогалини може бути втрачено цінні природні ділянки.
