Поки хтось вірить, що у маленькому селі неможливо розвивати власну справу, є люди, які доводять зворотне. Наталя та Василь Никончуки, які проживають у селі Стара Мощаниця, що на Рівненщині, вже багато років не купують молочну продукцію в магазині. Натомість вони утримують власну молочну ферму, яка вважається першою сімейною фермою на Рівненщині. Догляд за кожною твариною – це щоденна робота, без вихідних та свят. Попри всі труднощі та складну працю, власники не шкодують, що обрали цей шлях, пише rivne.name.
Як усе починалося
Наталя Никончук розповіла, що вона вийшла заміж у 15 років, і з того часу в її житті завжди було господарство, яким вона постійно займалася. Дівчина продавала молоко на базарі і це було основним джерелом доходу подружжя. Коли перший чоловік Наталі помер, вона вийшла заміж вдруге, і подружжя утримувало чотирьох корів та свиноматок. Проте це було дуже складно – спочатку корів потрібно було подоїти, а потім майже через день їздити на базар з важкими торбами, щоб продати молоко. За роки такої праці Наталя дуже втомилася і вирішила, що час щось змінювати.
У 2017 році голова селищної ради Старих Мощаниць запросила подружжя на захід у Дубні, який організовувався для власників худоби з усієї Рівненщини. На цьому заході жінка дізналася, що на Львівщині діє проєкт “Сімейні молочні ферми”, мета якого – сприяти розвитку молочного тваринництва в Україні. Проєкт допомагав звичайним людям з невеликим господарством із чотирма-п’ятьма коровами. За підтримки канадського уряду він надавав власникам худоби доїльні апарати, електропастухів або фінансував поліпшення пасовищ.
Наталя Никончук спеціально поїхала на Львівщину, щоб побачити, як працює такий кооператив. Їй сподобалося, і жінка вирішила, що буде цим займатися. Наталя написала заяву до селищної ради, звідки її передали до товариства, яке співфінансує діяльність ферм. Невдовзі до подружжя приїхали представники організації, які пояснили деталі співпраці.
Після цього сім’я Никончуків наважилася відкрити власну сімейну молочну ферму “Відродження”. Одразу створили й кооператив “Натуральне молоко”. Половину витрат на створення ферми оплачували новоспечені фермери, а іншу половину – фонд. Перший хлів Никончуки побудували на 14 корів самотужки, у якому спочатку тримали 10 корів: три були їхніми, а сім вони купили в межах програми. Усі відсотки за кредитами, які взяло подружжя, компенсувала держава.
Молоко в кооперативі фермерів згідно з договором забирає Радивилівський молокозавод. Фермери не лише збирають власне молоко, а й купують його у місцевих жителів. Щоб заохотити людей приєднатися до кооперативу і спростити їхню працю, Наталя та Василь пропонували придбати їм доїльні апарати дешевше ринкової вартості. Наприклад, замість восьми тисяч гривень заплатити за нього лише три тисячі. Так односельчани почали здавати молоко подружжю, що дуже спростило роботу багатьом і дало людям змогу не продавати худобу.
Перші три роки своєї діяльності Наталя об’їздила майже всю Україну з консультаціями для майбутніх фермерів. Жінка відвідала Івано-Франківщину, Львівщину та Тернопільщину. А згодом фермери-початківці чи ті, хто лише планував почати свій бізнес, їздили до неї.
У жовтні 2021 року фермери з Рівненщини вирішили розширити своє господарство і побудувати корівник на сорок голів. Через початок повномасштабного вторгнення будівництво деякий час було на паузі, але, порадившись з представниками фонду, Никончуки вирішили довести справу до кінця. Якщо у першому хліві усю роботу вони переважно виконували вручну, лише доїли за допомогою апарата, то у другому все стало набагато простіше та швидше. Новий хлів завершили у 2023 році, облаштувавши його гноєтранспортером, вакуумною системою та доїльною лінією.
Про утримання ферми та догляд за тваринами
Наталя та Василь працюють на фермі переважно удвох, а найманих працівників залучають лише на період заготівлі сіна та закладання силосу, коли роботи стає дуже багато. Молоко фермери не переробляють, бо не мають на це часу. Фермерка розповіла, що для того, щоб найняти працівників для довготривалої співпраці, необхідно, щоб усі сорок корів давали молоко, але одночасно всі корови не перебувають у періоді лактації.
Після отелення всі корови, які є на фермі, дають понад 400 літрів молока на день, але зазвичай це значно менша кількість – 100–200 літрів. Через день Василь Никончук їздить і збирає молоко в односельців.
Корів фермери годують силосом, сіном, скошеною травою та кукурудзою. З 2023 року вони отримують дотації в межах міжнародних програм, і всі ці кошти спрямовуються на закупівлю кормів. Наталя зазначила, що цього, звісно, не вистачає, але вони докупляють корми за кошти, отримані від продажу молока.
Наталя Никончук поділилася, що навряд чи займатиметься розширенням ферми, можливо, це справа для їхньої доньки, яка у 2024 році навчалася у Млинові за спеціальністю “Ветеринарна медицина”.
Допомога переселенцям
Крім ферми, Никончуки мають ще один невеликий бізнес – туристичну садибу “Панський маєток”. Це дерев’яна хатка з автентичним інтер’єром: глиняною підлогою, грубкою, плитою та піччю. Однак і сучасні зручності там є: кухня та туалет із душовою кабінкою. До повномасштабної війни в Україні там зупинялися туристи, які хотіли відпочити серед мальовничих пейзажів Рівненщини, але потім ця хата стала прихистком для переселенців.
Наталя Никончук пояснила, що не могла вчинити інакше, знаючи, що цим людям нікуди йти. У неї тимчасово зупинялися як молоді родини, так і літні люди. У Никончуків мешкали переселенці з Миколаївщини, Чернігівщини, Бахмута та Рубіжного.
