У період між двома світовими війнами місто Дубно називали столицею хмелю тогочасної Польщі. В 1936 році на вирощування цієї рослини у місті було відведено 960 гектари. Якість хмелю, вирощеного в Дубні та інших містах Волині, була надзвичайно високою. Продукція йшла на експорт в країни Європи та складала гідну конкуренцію хмелю, вирощеному за кордоном, пише rivne.name.
Розвиток хмелярства наприкінці XIX століття
Хмелярство – це одна з галузей рослинництва, яка вирощує хміль для одержання шишок цієї рослини. Вони є сировиною для пивної промисловості. В минулих століттях хміль також був потрібен для хлібопечення, допоки його не замінили дріжджі. Активне вирощування цієї сільськогосподарської культури розпочалося в Україні в 1870-х роках. А одним із центрів хмелярства стала Волинь, яка наприкінці XIX століття була включена до складу Російської імперії.
У 1887 році в німецькому місті Мюнхені на Міжнародній раді товариств хмелеводів було заявлено, що волинський хміль за своєю якістю зовсім не поступається закордонному хмелю.
А в 1890-х роках на з’їзді всіх хмелеводів та пивоварів Російської імперії в Москві про хміль, вирощений на Волині, було сказано, що він може повністю забезпечити потреби імперії і витіснити з ринку зарубіжну сировину.
В Дубно культуру вирощування хмелю принесли чехи. Хмелярство стало одним із джерел добробуту чехів-колоністів, які розселилися у містах Волині в другій половині XIX століття. Земля, клімат – усе на Дубенщині підходило для вирощування цієї сільськогосподарської культури.
Наприкінці XIX століття хмелярство в Дубні набуло швидкого розвитку. В цей час у місті була побудована хмелефабрика (хмелесушильня). Колись вона належала братам Фішбейнам. Пізніше, за свідченнями нащадків власників фабрики, хмелесушильня перейшла до рук Аврама Герш Перелю.
На початку XX століття у Дубні та інших містах Волині активно створювалися цілі хмелярські товариства. Одне з найперших, було створено саме у Дубні – в 1910 році. До прикладу, в Луцьку хмелярське товариство утворилося у 1913 році, а у Рівному – в 1914 році. За короткий період свого існування ці товариства змогли значно поліпшити якість, техніку та культуру хмелярства в регіоні. Таким чином, волинський хміль розповсюдився практично на всі пивоварні заводи тодішньої Російської імперії.
Після Першої світової війни хмелярство на Волині, включно і у місті Дубно, занепало. У міжвоєнні роки Волинь, як відомо, відійшла до складу Польщі. Тому перед діячами хмелярської галузі постало питання про відновлення вирощування хмелю.
Дубно – столиця хмелю тогочасної Польщі
Тож, на початку 20-х років XX століття у місті Дубно, Здолбунові, Рівному та інших містах Волині, хмелярі практично з нуля почали засаджувати плантації пивною квіткою. Успіх не заставив себе чекати. Волинь знову стала центром хмелеваріння, а місто Дубно прозвали столицею хмелю тогочасної Польщі. У міжвоєнний період у місті знаходилася головна садиба Товариства хмелярів на Волині.
У 20-30-х роках на Волинське воєводство припадало понад 2 тис. гектарів або 60% всіх плантацій хмелю тогочасної Польщі. Станом на 1936 рік, на вирощування цієї рослини у місті Дубно було відведено 960 гектарів, у Рівному – 479 гектарів, Здолбунові – 324, а у Луцьку ще менше – 137 гектарів.
У 1938 році у Дубні проходила загальнопольська конференція хмелярів. Учасники заходу обговорювали проблематику покращення якості продукції та її експорт. Розвиток хмелярства сприяв активній появі нових марок пива у містах Волині. Наприклад, на Дубенщині найбільшою популярністю користувалися дві марки цього хмільного напою – із сіл Семидуби та Вовковиї.
Як згадка про славетний період хмелярства в Дубні лишилося чимало фото, зроблених в 20-30-х роках XX століття.
